170 років з дня народження Івана Карпенко-Карого

Справжнє ім'я - Іван Карпович Тобілевич (псевдонім Карпенко-Карий поєднує в собі ім'я батька та улюбленого літературного персонажа Гната Карого - героя п'єси Т. Шевченка "Назар Стодоля").

І. Карпенко-Карий народився 29 вересня 1845р. в с. Арсенівка на Херсонщині.

Родину Тобілевичів справедливо називають основою українського театру, бо Іван Карпенко-Карий був драматургом і актором, його брати - режисерами та акторами: Микола Садовський, Панас Саксаганський, сестра - актриса та співачка Марія Садовська-Барілотті. До того ж у родину Тобілевичів увійшли найкращі артистки українського театру: Марія Заньковецька (стала дружиною Миколи) та Софія Тобілевич (дружина Івана, після смерті Надії Тарковської). Завдяки діяльності цієї родини Україна нарешті отримала свій професійний театр, а завдяки Івану Карпенку-Карому - чудову драматургію.

 Протягом 1886-1887 pp. І. Карпенко-Карий опублікував п'єси: "Бондарівна", "Розумний і дурень", "Наймичка", "Безталанна", "Мартин Боруля".

Перший "Збірник драматичних творів" І. Карпенка-Карого вийшов у Херсоні 1886 р.

У 1899 р. драматург написав історичну трагедію "Сава Чалий", присвячену подіям гайдамаччини.
       Протягом 1900-1904 pp. І. Карпенко-Карий створив власну трупу, написав п'єси "Хазяїн", "Суєта", "Житейське море".

Творча спадщина Карпенка-Карого включає оповідання "Новобранець"; драматичні твори (18 п'єс і 3 етюди): комедії "Розумний і дурень", "Мартин Боруля", "Сто тисяч", "Хазяїн", "Суєта", "Житейське море", "Паливода XVIII століття"; драми "Бурлака", "Безталанна", "Наймичка", "Понад Дніпром", "Лиха іскра поле спалить і сама щезне", "Гандзя"; трагедії "Бондарівна", "Сава Чалий", а також критичні праці, рецензії і переклади.

У 1906р. І. Карпенко-Карий захворів, залишивши сцену, виїхав на лікування до Німеччини.
       15 вересня 1907 р. він помер у Берліні.

Творчість І. Карпенка-Карого своєрідно підсумувала майже столітній розвиток української драматургії, піднявши її на новий рівень. Вражаючи тематичним і жанровим багатством, вона у своїй цілісності, являє собою розмаїту картину життя України протягом століть. У художній розробці історичного чи фольклорного матеріалу далекого минулого досить відчутним є зв'язок з тогочасними життєвими проблемами. Його драми на сучасні теми з психологічною глибиною й переконливістю показали трагічне становище безправного, затурканого трудового люду, потворні форми його побуту і - в окремих випадках - його протест. Замислювався митець і про місце інтелігенції в сучасному йому суспільстві.

Твори І. Карпенка-Карого багатьма своїми елементами входять в ідейно-естетичний контекст нової європейської драми.