Неспійманий світом.

 Сковорода народився в сотенному містечку Чорнухи Лубенського полку в простій козацькій сім'ї. Коли хлопцеві виповнилося сім років, батьки - Сава та Пелагея - віддали його в науку до дяківської школи. А восени 1734 року Григорій починає навчання в Києво-Могилянській академії.

Пізньої осені 1758 року Сковороді наснився дивний сон: начебто якась невидима сила показала йому разок огидних картин людського "різнопуття", які чимось нагадували фантасмагорії Босха, - триб життя вельмож і простолюду, купців і священиків...

Цей сон, сприйнятий Сковородою за Боже об'явлення, спонукав філософа відцуратися світу, тобто вийти за межі звичайних умовин існування.

А ще Сковорода відмовлявся від високих звань та почестей: "Мій пане, світ підхожий до театру: аби грати на сцені з успіхом та похвалою, треба взяти собі належну роль. Актора хвалять не за те, що він грає шляхетного персонажа, а за те, що його гра вміла. Я довго думав про це й, випробовуючи себе, пересвідчився, що на театрі світу не годен уміло зіграти нічого іншого, крім ролі звичайної, простої, безтурботної й самотньої людини. Саме це я собі обрав, та й буде з мене".

Відтоді й аж до самої смерті Сковорода перебуватиме в мандрах...

У всьому цьому філософ шукав насолоди та спокою. Недаром же він охрестив себе "Варсавою", тобто "сином миру".

За відносно короткий час Сковорода написав одразу шість філософських діалогів: "Бесіда 1-а...", "Бесіда 2-а...", "Розмова про стародавній світ", "Розмова п'яти подорожніх про справжнє щастя в житті", "Кільце", "Алфавіт, чи Буквар миру" - рівно четверть усього корпусу своїх творів. У своїх творах він на манір Платона й неоплатоніків учив про дві природи всього, що існує: видиму й невидиму. Невидиму природу філософ окреслював як те, що є "в дереві справжнім деревом, у траві травою, в музиці музикою, у будинку будинком...". Натомість видима природа - це не що інше, як тінь природи невидимої.

   Побіч ідеї двох природ, Сковорода часто говорив і про "три світи". Суть цієї думки, що йде ще від Філона та Климента Олександрійського, полягає ось у чому: Бог об'явив себе в природі, людині та Святому Письмі.

Звідси випливає й славетне гасло Сковороди: "Пізнай себе!" 

На своїй могилі Сковорода заповідав написати бентежні слова: "Світ ловив мене, та не спіймав".