День української писемності та мови

У цей день зазвичай нагороджують кращих українських літераторів і видавництва, які випускають літературу українською мовою.
За православним календарем — це день вшанування пам’яті преподобного Нестора-літописця – письменника-агіографа, основоположника давньоруської історіографії, першого історика Київської Русі. Дослідники вважають, що саме з Нестора-літописця починається писемна українська мова.
З погляду лексики найближчою до української є білоруська мова (84% спільної лексики), потім польська (70% спільної лексики) і словацька (68% спільної лексики).

Назву «українська мова» вживали, починаючи з XVI ст., на позначення мови українських земель Речі Посполитої, однак до середини XIX ст. основною назвою мови, що тепер зветься українською, було поняття «руська мова». Це почало вносити плутанину від моменту приєднання України до Московії та згодом Російської імперії, оскільки росіяни у XVIII ст. стали позначати свою мову схожим прикметником (рос. «русский языкъ»). Після певного періоду вагань, під час якого мову України намагалися відрізняти від російської за допомогою різних назв, поняття «українська мова», зрештою, поступово перемогло в усіх українських регіонах.

Бібліотекари ліцею підготували виставку:

До Дня української писемності і мови учні 5-ПМ класу разом із учителем Зялик Юлією Олександрівною підготували проект за збіркою казок І. ФРАНКА " Коли ще звірі говорили".

 Діти намалювали ілюстрації до кожної з 19 казок, вміщених у збірці. Зробили висновок, що кожен із творів покликаний навчити прийдешні покоління жити правдиво, виходити гідно із складних ситуацій. Зрозуміли, що силою не переможеш, а тільки знаннями та навичками. Також усвідомили, що неправда завжди спливає на поверхню, а зло повертається у трикратному розмірі.

Цінність проекту ще й в тому, що захищаючи свої роботи, діти набули навичок виступу перед аудиторією