Свято Маланки та Василя

За старих часів вважалося, що в новорічну ніч (по старому стилю) сходяться сонце і місяць, і це є початком всього нового, зокрема — Нового року. 
У наших предків Меланка (день святої Меланії відмічається 13 січня) символізувала місяць, а Василь (день якого святкується 14 січня) був символом сонця. Вважалося, що в цю ніч Меланка вийшла заміж за Василя.

Під час Щедрої вечері накривають багатий стіл (щедрий вечір), де переважають м'ясні страви. Вдруге протягом зимових Святок готують кутю. Випікають і спеціальні хліби - «Маланку» та «Василя».

Назва свята походить від святої Меланії, день якої припадає на 13 січня (31. 12. — за ст. стилем). Дослідники української новорічної обрядовості вважають, що християнська свята Меланія замінила більш давній образ богині Макоші (Мокош). Богиня Мокош увійшла до пантеону найважливіших язичницьких богів Київської Русі, ідоли яких Володимир встановив на горі. Вона була покровителькою жінок, допомагала породіллям під час пологів, сприяла в жіночих справах - особливо прядінні. Вважалася також богинею дощу, сестрою Сонця.

Маланка колядує до ранку. Уранці на Новий рік (день, присвячений Василію Великому), маланкувальники ходять посівати: зайшовши до хати, сиплють зерном і приказують: 
Сію, сію, посіваю,
З Новим роком всіх вітаю!